Галицко-Волынское государство
Смотрите также:
Деятели (3): Болеслав (Юрий) Тройденович князь (нач. 14 в. – 1340 г.), Василько Романович князь, Лев Данилович князь (около 1228 – 1301 гг.)
Библиографические записи (71 – 80 / 140)
Сортировка списка: автор, название работы, А – Я
[Купчинский О. А.] Документи Галицько-Волинського князівства 13 – поч. 14 ст. – «Обласна науково-практична конференція, присвячена 325-річчю заснування міста Івано-Франківська: ТД», Івано-Франківськ, 1987 р., с. 148 – 150.
[Купчинский О. А.] Дослідження і публікації грамот Галицько-Волинського князівства у 18 – 1 п.19 ст. – «Київська Русь: культура, традиції», Київ, Наукова думка, 1982 р., с. 129 – 149.
[Купчинский О. А.] Із спостережень над розвитком документа та діяльністю князівської канцелярії Галицько-Волинських земель 13 – 1 пол. 14 ст. – ЗНТШ, 1996 р., т. 231, с. 44 – 108.
[Купчинский О. А.] Оцінка Михайлом Грушевським актової спадщини Галицько-Волинського князівства: грамоти князя Льва Даниловича. – «Михайло Грушевський: збірник наукових праць і матеріалів міжнародної ювілейної конференції, присвяченої 125-й річниці від дня народження Михайла Грушевського», Львів, 1994 р., с. 137 – 143.
[Купчинский О. А.] Про принципи підготовки до видання корпусу документів Галицько-Волинського князівства 13 – 1 пол. 14 ст. – «Українська археографія: сучасний стан та перспективи розвитку», К., 1988 р., с. 106 – 109.
[Купчинский О. А.] Розвиток галицько-волинського документа в контексті міжслов’янських зв’язків. – «З історії міжслов’янських зв’язків», К., Наукова думка, 1983 р., с. 25 – 45.
[Кэртин Д.] Монголы на Руси. Русские князья против ханов восточных кочевников. – М.: Центрполиграф, 2020 г. – 511 c.
[Лаппо-Данилевский А. С.] Печати последних галицко-волынских князей и их советников. – «Болеслав-Юрий 2-й, князь всея Малой Руси», Спб., тип.АН, 1907 г., с. 211 – 308.
[Ледерер Е.] Венгерско-русские отношения и татаро-монгольское нашествие. – «Международные связи России до 17 в.», М., и-во АН СССР, 1961 г., с. 181 – 202.
[Ловмянский Г.] Владимир Терентьевич Пашуто как историк-медиевист. – «Древнейшие государства на территории СССР. Ежегодник 1987 г.», М., 1989 г., с. 5 – 10.