НБУВ
Повна назва: Національна бібліотека України ім В. І. Вернадського
Утворена згідно указу гетьмана П. П. Скоропадського від 2 серпня 1918 р. як Національна бібліотека Української Держави.
В 1919 – 1934 рр. мала назву «Всенародна бібліотека України».
В 1934 р. передана у відання Академії наук УРСР і перейменована на Бібліотеку АН УРСР.
В 1948 – 1965 рр. мала назву «Державна публічна бібліотека УРСР».
Від 1965 р. мала назву «Центральна наукова бібліотека АН УРСР» (НБУВ), в 1988 р. їй надано ім’я В. І. Вернадського.
Від 1996 р. бібліотека має сучасний статус і назву – «Національна бібліотека України ім В. І. Вернадського».
Офіційний сайт бібліотеки:
Довідка про бібліотеку:
Основний будинок бібліотеки знаходиться в Києві на ; частина відділів працює на .
Бібліографічні записи (7001 – 7010 / 20539)
Сортування списку: автор, назва твору, А – Я
[Данилов В. В.] Песни села Андреевки Нежинского уезда. – К.: 1904 г. – 13, 93 с.
[Данилов В. В.] Письма Ивана Вагилевича к М.А.Максимовичу. – Русский филологический вестник (Варшава), 1912 г., № , с.
[Данилов В. О.] Харків: фотоальбом. – К.: Мистецтво, 1968 р. – 119 с.
[Данилова Е. В.] К истории генуэзских колоний в Крыму. – «Крымский медицинский институт. Научная сессия. 30-я. Материалы», Сф., 1969 г., т. 2, с. 264 – 268.
[Данилова Е. В.] Кафа в начале 2 п.15 в.: по данным codice. – «Феодальная Таврика», К., Наукова думка, 1974 г., с. 189 – 214.
[Данилова Є. І.] К реконструкции физического типа славянского населения Приднестровья 16 – 19 вв. – «Палеоантропологические материалы из могильников Украины», К., Наукова думка, 1979 г., с. 107 – 131.
[Данилова І. М.] «Український історичний журнал»: покажчик 1967 – 1976 рр. – К.: Наукова думка, 1982 р. – 315 с.
[Данилова Т. М.] «Небесная сотня». Герои не умирают!. – 2014. – 383 с. : фот.
[Данилович І. М.] Latopisiec Litwy i kronika ruska z rękopisu wypisami z Wremennika Sofijskiego pomnożone. – Dziennik wileński, 1823, № 3; 1824, №№ 3, 4.
[Данилович І. М.] Opisanie bibliograficzne dotąd znanych exemplarzy Statutu Litewskiego, rękopiśmiennych i edycyy drukowanych, tak w ruskim oryginalnym, jako też w polskim i łacińskim języku. – Dziennik wileński, 1823, t. 2, s. 1 – 18.