X

Лабунька М. Микола Павлович Дашкевич та Іван Андрійович Линиченко.

Лабунька М. Микола Павлович Дашкевич та Іван Андрійович Линиченко. – «125 років київської української академічної традиції», Нью-Йорк, 1993 р., с. 219 – 264.

Мова видання: українська

С. 228: «Перший, по сьогодні неперевершений вклад в історіографії України [М.П.Дашкевич зробив] своєю студентською працею про князя Данила Галицького». С. 233: «Не менш вартісною залишається й посьогодні праця М.Дашкевича про церковну унію короля Данила з Римом». С. 236: «Рукопис 3-томної історії України [Дашкевича…] десь безслідно пропав».

С. 249: «Докторська дисертація І.А.Линниченка про суспільні верстви в Галичині в початковій стадії її приналежності до польської держави. Можна сміло сказати, що це взагалі найкращий твір цього історика».

С. 257: «Основа теза, що її ставить Линниченко в брошурі [Малорусский вопрос. – Од.: 1917] це – що росіяни, українці й білоруси одна нація. Через це неможливо писати історію України, як це зробив Грушевський, бо Україна не держава. Бездержавний народ не має своєї історії. Грушевський, за його словами, пробує писати історію народу, а це не історія».

С. 258: «Линниченко гостро виступає проти будь-якого виду державності українського народу та піднесення української мови до гідності державної мови, бо, каже він, ніхто не робить провінційний діалект державною мовою […] Боротьба українського народу за свою незалежність і державність здавалась Линниченкові не лише непотрібною, але й злочинною дією, бо він бачив у цьому роз’єднання між російським і українським народами, що, на його думку, було смертельною загрозою для слов’янства в обличчі німецької навали».

С. 259: «Українська культура, незалежно від того, що про неї думають ‘квазі історики’, каже Линниченко [у брошурі «Малорусская культура» – Од.: 1919], ніколи не піднеслася понад рівень народної, етнографічної культури».

С. 260: «Спроба відділити чи виділити українську культуру з течії ‘всеруської’, себто російської є кроком назад. Відколи український народ опинився в межах російської держави, такої потреби, вважає Линниченко, немає, бо з того часу відпала небезпека денаціоналізації українського народу під Польщею».

Категорії

Автор: Лабунька Мирослав Олексійович (1927 – 2003 рр.)

Діячі (2): Дашкевич Микола Павлович (1852 – 1908 рр.), Линниченко Іван Андрійович (1857 – 1926 рр.)