X

Опаріна Т. Сприйняття унії в Росії 17 ст.

Опаріна Т. Сприйняття унії в Росії 17 ст. – «Держава, суспільство і церква в Україні в 17 ст.», Льв., 1996 р., с. 131 – 185.

Бібліотеки: НБУВ: ВА568059

Мова видання: українська

Історичний період: 17 ст.

Доповідь – с. 131 – 164; дискусія – с. 164 – 184.

С. 133: «Боротьба проти можливої унії набула в Росії значення об’єднавчого фактору […] Здобуття незалежності [в 1613 р.] трактувалося як свідчення божої допомоги».

С. 135: «Власне російської антиуніатської полемічної літератури 17 ст. фактично не існувало, її заступали запозичені південно-західноруські тексти».

С. 139: «В Росії приживалися лише ті українсько-білоруські твори, які давали унії вкрай негативну характеристику».

С. 142: [на соборі 1620 р.] «Берестейську унію було цілковито засуджено, а сам факт її укладання кинув підозру в неблагочесті на православну Київську митрополію (тобто на тих, хто з унією боровся)».

С. 143: «Заходи єрусалимського патріарха Теофана [по відновленню української ієрархії] були рішуче засуджені в Москві (незважаючи на те, що [патріарха] Філарета висвятив той самий владика)».

С. 146: «Від 1626 р. на видання, що ввозилися, з’явилася цензура. Спершу вона знадобилась для з’ясування припустимості творів українсько-білоруських авторів […] Спеціально зібрані комісії визнали ‘Катехизис’ Лаврентія Зизанія та ‘Євангеліє учительне’ Кирила Транквіліона-Ставровецького такими, що не відповідають ортодоксальному канонові».

С. 153: «Для приєднання України російська духовна влада не тільки зняла прокляття з Київської митрополії, а й висунула її за зразок для російської церкви».

С. 155: [в 2 п.17 ст.] «для розвінчування позицій ідейного супротивника найрозповсюдженішим засобом стало твердження про його зближення з Заходом, докори в ‘латинстві’, ‘уніатстві’.»

Категорії

Автор: Опаріна Тетяна

Предмети (2): Інші питання історії уніатської церкви 1648 – 1783 рр., Церква у Московському царстві 16 – 17 ст.